жовтень, 2016
ЖОВТНЕВИЙ ДОНБАС
Автор:
Микола Мединський
військовий капелан УГКЦ
ЧАСТИНА ПЕРША
ДОРОГА НА ФРОНТ
Побувавши на зборах деканів Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, коротко відзвітувавши про план роботи перед архієреєм, запросив присутніх приєднатися до фронтової молитви "Вервиця Перемоги".
Вручив власноручно виготовлені копії ікони "Богородиця Єднання" та, отримавши благословення владики Василія Івасюка, та заручившись молитовною підтримкою братів-священиків, вирушив у далеку та нелегку фронтову поїздку.
Вручив власноручно виготовлені копії ікони "Богородиця Єднання" та, отримавши благословення владики Василія Івасюка, та заручившись молитовною підтримкою братів-священиків, вирушив у далеку та нелегку фронтову поїздку.
Перша робоча зупинка відбулася у колоритній обстановці, де панувала духовна, молитовна атмосфера
та патріотичний дух.
Військова частина 44-ої артилерійської бригади ЗСУ з
м. Тернопіль. Урочиста посвята каплиці єпископом Нестором УПЦ КП, нагородження номінантів, представлених до нагород та відзнак за жертовне служіння Українському народу, і на завершення, - всі разом відмовляють "Вервицю Перемоги".
та патріотичний дух.
Військова частина 44-ої артилерійської бригади ЗСУ з
м. Тернопіль. Урочиста посвята каплиці єпископом Нестором УПЦ КП, нагородження номінантів, представлених до нагород та відзнак за жертовне служіння Українському народу, і на завершення, - всі разом відмовляють "Вервицю Перемоги".
- Ісусе, благослови нас перемогою, - розлого лунало із грудей присутніх воїнів та командирів.
- О Ісусе, прийми цю важку, кроваву та болючу жертву нашого народу, благослови нас на спільну Перемогу та краще майбуття Української Держави, під Покровом Пресвятої Богородиці.
Молилися за Українських воїнів капелани ГО "Спілка військових священиків" та представники БФ " Вірую". Витав дух любові до Бога та України, зігріваючи наші серця та надихаючи воїнів на Героїчний Чин боротьби за торжество Божої Правди на Українській Землі.
Я мав чудову нагоду звернутися до присутніх та закликати ревніше долучатися до втілення у життя заповіту великого духовного батька Української нації Андрея Шептицького, та разом, у єдності духу, спільною Українською родиною будувати "Рідну Українську Хату".
Далі - свято Покрови та дорога на Київ.
- О Ісусе, прийми цю важку, кроваву та болючу жертву нашого народу, благослови нас на спільну Перемогу та краще майбуття Української Держави, під Покровом Пресвятої Богородиці.
Молилися за Українських воїнів капелани ГО "Спілка військових священиків" та представники БФ " Вірую". Витав дух любові до Бога та України, зігріваючи наші серця та надихаючи воїнів на Героїчний Чин боротьби за торжество Божої Правди на Українській Землі.
Я мав чудову нагоду звернутися до присутніх та закликати ревніше долучатися до втілення у життя заповіту великого духовного батька Української нації Андрея Шептицького, та разом, у єдності духу, спільною Українською родиною будувати "Рідну Українську Хату".
Далі - свято Покрови та дорога на Київ.
Для мене свято Покрови завжди було урочистим.
- Свято Партизанської Слави! - як говорили старі
воїни УПА, багатьох із них ще пам'ятаю живими.
Ще із юнацьких років пам'ятаю ті незабутні
"Партизанські Ватри". Опісля святкового Богослужіння
та панахиди за воїнами, що загинули у боротьбі
за Незалежність нашого народу, часто холодними,
а іноді вже й засніженими вечорами, на верхах поблизу села запалювали "Повстанські Вогні". Ніби велетенські свічки,
рвалися вони у холодне Карпатське небо.
- Свято Партизанської Слави! - як говорили старі
воїни УПА, багатьох із них ще пам'ятаю живими.
Ще із юнацьких років пам'ятаю ті незабутні
"Партизанські Ватри". Опісля святкового Богослужіння
та панахиди за воїнами, що загинули у боротьбі
за Незалежність нашого народу, часто холодними,
а іноді вже й засніженими вечорами, на верхах поблизу села запалювали "Повстанські Вогні". Ніби велетенські свічки,
рвалися вони у холодне Карпатське небо.
Як молитва, пам'ять і шана від тих, хто залишився живий, та від
прийдешніх поколінь всім воїнам, що зложили життя своє на вівтар
боротьби за Україну. Іскри рвалися у височину, немов душі героїв. Навколо мерехтіли тіні, гомін, промови… І нам, тоді ще зовсім юним, здавалося, що всі вони присутні із нами, тут, поряд, зовсім поруч.
Ніби саме в цей день вони із небес приходять до нас та приймають свого роду іспит:
Чи зберегли ми їхній Дух Героїв…?
Чи навчились любити Україну, як любили вони…?
Чи готові на Жертву Любові, котру принесли вони…?
Чи не зрадимо Ідеї…?
Чи не зламаємось, коли прийде той час випробувань…?
Спільна вечеря:
- А пам'ятаю під Цаполом…
- От коли ми підходили до Рушора…
- Це було святої неділеньки, після служби Божої в лісі, отець
посповідав нас, і стало так легко, так весело на серці, ніби ми в себе
дома в селі…
- А тоді…
прийдешніх поколінь всім воїнам, що зложили життя своє на вівтар
боротьби за Україну. Іскри рвалися у височину, немов душі героїв. Навколо мерехтіли тіні, гомін, промови… І нам, тоді ще зовсім юним, здавалося, що всі вони присутні із нами, тут, поряд, зовсім поруч.
Ніби саме в цей день вони із небес приходять до нас та приймають свого роду іспит:
Чи зберегли ми їхній Дух Героїв…?
Чи навчились любити Україну, як любили вони…?
Чи готові на Жертву Любові, котру принесли вони…?
Чи не зрадимо Ідеї…?
Чи не зламаємось, коли прийде той час випробувань…?
Спільна вечеря:
- А пам'ятаю під Цаполом…
- От коли ми підходили до Рушора…
- Це було святої неділеньки, після служби Божої в лісі, отець
посповідав нас, і стало так легко, так весело на серці, ніби ми в себе
дома в селі…
- А тоді…
А тоді ми думали, що то просто спогади, спрагло ловлячи кожне слово, ні, навіть не просто слухали, серцем вловлювали їх.
А сьогодні я вже розумію, - то старі, мудрі воїни УПА прищеплювали у наших серцях Дух Любові до свого народу.
Формували наш внутрішній світогляд, сіяли зерно Української правди. Долучали нас у Дусі до "Ордену Лицарів Української Звитяги!!!"
Сьогорічна Покрова також стала для мене незабутньою.
Зустрічав я Святої Покрови, день Захисника Вітчизни, день Українського козацтва, свято Торжества Українського Духу у м. Києві.
День видався особливим чином насиченим: Участь в урочистостях з нагоди нагородження відзнакою "Хрест Відродження Нації" у храмі " св. Антонія та Феодосія Печерських" УПЦ КП м. Києва, спільна із присутніми священиками, номінантами та громадою храму молитва "Вервиця Перемоги," та, знову ж таки, унікальна можливість звернутися до присутніх із словом науки, покладаючи наголос на необхідності залишатися
вірними синами церкви Христової та Матері України, наслідуючи героїв минулої боротьби та "Сповідників Віри", невтомно сповідувати "Заповіді Любові" Ісуса Христа, - Любити Бога та Україну!
День видався особливим чином насиченим: Участь в урочистостях з нагоди нагородження відзнакою "Хрест Відродження Нації" у храмі " св. Антонія та Феодосія Печерських" УПЦ КП м. Києва, спільна із присутніми священиками, номінантами та громадою храму молитва "Вервиця Перемоги," та, знову ж таки, унікальна можливість звернутися до присутніх із словом науки, покладаючи наголос на необхідності залишатися
вірними синами церкви Христової та Матері України, наслідуючи героїв минулої боротьби та "Сповідників Віри", невтомно сповідувати "Заповіді Любові" Ісуса Христа, - Любити Бога та Україну!
 |
 |
 |
Опісля, отримавши запрошення настоятеля о. Павла, взяв участь в освяченні хреста, на місці побудови майбутнього храму в честь пам'яті "Загиблих воїнів АТО" у Дарницькому районі м. Києва.
Чин освячення, панахида за загиблими воїнами:
- З духами померлих праведників…
- Вічная пам'ять …
У виконанні церковного хору та многолюддя присутніх, слова, здається, торкнулися найпотаємніших, найболючіших ран. Розбурхували у свідомості пам'ять про тих, з ким ще недавно ділили шмат фронтового хліба, а нині…
А нині вони у небесних дивізіях Українського воїнства, очолювані Архистратигом Михаїлом, воюють за Україну проти "Духів злоби піднебесної".
На завершення знову молилися "Вервицю Перемоги".
- Ісусе, благослови нас перемогою…
Із грудей присутніх священиків та воїнства розлого, до самого неба, підносилася сердечна молитва.
Чин освячення, панахида за загиблими воїнами:
- З духами померлих праведників…
- Вічная пам'ять …
У виконанні церковного хору та многолюддя присутніх, слова, здається, торкнулися найпотаємніших, найболючіших ран. Розбурхували у свідомості пам'ять про тих, з ким ще недавно ділили шмат фронтового хліба, а нині…
А нині вони у небесних дивізіях Українського воїнства, очолювані Архистратигом Михаїлом, воюють за Україну проти "Духів злоби піднебесної".
На завершення знову молилися "Вервицю Перемоги".
- Ісусе, благослови нас перемогою…
Із грудей присутніх священиків та воїнства розлого, до самого неба, підносилася сердечна молитва.
 |
 |
 |
"Царство Боже здобувається силою - звернувся я до присутніх -
тож і Українську Державу ми здобудемо силою. Силою нашої Віри.
Силою Воскреслого Христа. Силою нашого Чину Боротьби.
Силою Безсмертного Козацького Духу."
тож і Українську Державу ми здобудемо силою. Силою нашої Віри.
Силою Воскреслого Христа. Силою нашого Чину Боротьби.
Силою Безсмертного Козацького Духу."
ЧАСТИНА ДРУГА
ЛУГАНСЬКИЙ НАПРЯМОК
І знову дорога. Далека дорога на Луганський напрямок.
Без випробувань, на жаль, не обійшлося. На під'їзді до Харкова, на трасі, жахлива аварія, декілька розбитих машин. Помолившись над загиблими за упокій душі, прошу всіх друзів у мережах усугубити молитву за всіх подорожуючих.
Без випробувань, на жаль, не обійшлося. На під'їзді до Харкова, на трасі, жахлива аварія, декілька розбитих машин. Помолившись над загиблими за упокій душі, прошу всіх друзів у мережах усугубити молитву за всіх подорожуючих.
Прибувши до м. Щастя, Луганської області, вся наша команда починає підготовку до встановлення передавача радіостанції "АРМІЯ FM", - ініціативи та заслуги волонтерського фонду "МИР і Ко".
Робота тривала та копітка. В процесі спілкуємося із представниками місцевого козацтва. Ведуться короткі духовні та патріотично-виховні розмови із бійцями 8-полку спецназу, цікаві розмови із бійцями ССО.
Робота тривала та копітка. В процесі спілкуємося із представниками місцевого козацтва. Ведуться короткі духовні та патріотично-виховні розмови із бійцями 8-полку спецназу, цікаві розмови із бійцями ССО.
Нарешті встановлено передавача. Всі втомлені, але задоволені тим, що вдалося безперешкодно зробити таку необхідну як для воїнів, так і для місцевого населення справу, - втілити в життя можливість щоденного донесення до них Українського слова.
Стаємо всі на подячну молитву, та освячуємо встановлену апаратуру. Тоді всі спільно відмовляємо "Вервицю Перемоги".
Цитую до присутніх:
Не гул меча, не гнів перуна
Врятує Український Край,
А Слово Правди та трибуна.
Про це найбільше дбай,
Коли ти любиш Рідний Край.
І, дійсно, Слово Божої та Української Правди, донесене до народу, це фундамент для "Рідної Української Хати"- про котру так мріяв та заповідав наш духовний батько Андрей Шептицький.
Стаємо всі на подячну молитву, та освячуємо встановлену апаратуру. Тоді всі спільно відмовляємо "Вервицю Перемоги".
Цитую до присутніх:
Не гул меча, не гнів перуна
Врятує Український Край,
А Слово Правди та трибуна.
Про це найбільше дбай,
Коли ти любиш Рідний Край.
І, дійсно, Слово Божої та Української Правди, донесене до народу, це фундамент для "Рідної Української Хати"- про котру так мріяв та заповідав наш духовний батько Андрей Шептицький.
Наступна зупинка - у воїнів 95-бригади
Багато розмов та молитви. У хлопців болить душа. У пам'яті закарбувалася одна із них:
- Раніше коли передавала розвідка що заїхала російська установка "град", було страшно, зараз знаємо що їх десятками: привикли. Єдине чим переймаємося, це де ж ми той спалений після бою металолом подіти маємо - жартує воїн, втомлено посміхаючись - коли у 2014 році падали перші міни, здавалося що пекло зовсім поряд, а зараз... Зараз привикли. Навіть коли криють "градами", то вже просто дратує, що відпочити знову не вдасться. До всього привикнути можна - по-філософськи підсумовує воїн - до бездіяльності та байдужості неможу привикати. Та і не хочу…
- Раніше коли передавала розвідка що заїхала російська установка "град", було страшно, зараз знаємо що їх десятками: привикли. Єдине чим переймаємося, це де ж ми той спалений після бою металолом подіти маємо - жартує воїн, втомлено посміхаючись - коли у 2014 році падали перші міни, здавалося що пекло зовсім поряд, а зараз... Зараз привикли. Навіть коли криють "градами", то вже просто дратує, що відпочити знову не вдасться. До всього привикнути можна - по-філософськи підсумовує воїн - до бездіяльності та байдужості неможу привикати. Та і не хочу…
 |
 |
Батальон імені Кульчицького
Для мене завжди приємна зустріч із бійцями батальйону імені "Генерала Кульчицького".
Нинішня винятком не стала. Теплі зустрічі, приємне спілкування, і вже традиційні особистісні розмови, спільні молитви та слово науки із воїнами в межах м. Попасна, передача подарунків воїнам від волонтерського фонду "МИР і Ко".
Черговий раз після молитви, закликавши їх бути незламними захисниками церкви Христової та Українського народу, починаю роздавати "Календарець Українця-націоналіста" (унікальне видання, передрук із 1942 р., там і молитви, і патріотичні пісні, та, що особливо важливо – на кожен день року підібрані визначні дати з історії нашого народу) – передали їх на фронт брати-капелани із Тернополя Олексій Левенець та Вячеслав Кізілов, " Спілка Військових Священиків".
Нинішня винятком не стала. Теплі зустрічі, приємне спілкування, і вже традиційні особистісні розмови, спільні молитви та слово науки із воїнами в межах м. Попасна, передача подарунків воїнам від волонтерського фонду "МИР і Ко".
Черговий раз після молитви, закликавши їх бути незламними захисниками церкви Христової та Українського народу, починаю роздавати "Календарець Українця-націоналіста" (унікальне видання, передрук із 1942 р., там і молитви, і патріотичні пісні, та, що особливо важливо – на кожен день року підібрані визначні дати з історії нашого народу) – передали їх на фронт брати-капелани із Тернополя Олексій Левенець та Вячеслав Кізілов, " Спілка Військових Священиків".
І тут відбулася розмова, що примусила мене не тільки тепло посміхнутися, але і глибоко замислитися.
Раптом підходять декілька бійців:
- Капелан, підпишіть календарик. Для нас це важливо.
- Гаразд - відповідаю - але чому Ви наголошуєте що це так важливо для Вас? Ви що автографи збираєте?
- Знаєте, отче, не так вже багато до нас сюди на передову
і приїздить гостей, я вмисно не називаю їх волонтерами, бо ми очікуємо їх, чи із допомогою чи без. Справді як дорогих гостей. Так от, кожен із подарунків залишених нам, для нас як орден, немов відзнака. Бо вручений нам вдячними Українцями, котрі приїхавши до нас, тим самим показують що вони цінять нашу роботу, нашу Боротьбу.
Раптом підходять декілька бійців:
- Капелан, підпишіть календарик. Для нас це важливо.
- Гаразд - відповідаю - але чому Ви наголошуєте що це так важливо для Вас? Ви що автографи збираєте?
- Знаєте, отче, не так вже багато до нас сюди на передову
і приїздить гостей, я вмисно не називаю їх волонтерами, бо ми очікуємо їх, чи із допомогою чи без. Справді як дорогих гостей. Так от, кожен із подарунків залишених нам, для нас як орден, немов відзнака. Бо вручений нам вдячними Українцями, котрі приїхавши до нас, тим самим показують що вони цінять нашу роботу, нашу Боротьбу.
Та і вручають вони нам ці подарунки від щирого серця та із чистим помислом. А це в свою чергу, надає нам нових сил до боротьби за правду Божу на нашій землі.
-Так, а відносно автографу, - посміхаюся…
- Ааа, підпис. То у нас як посвідка до відзнаки, ну щоб з часом не забути хто? Коли? та де саме нас нагородили… Жартуючи та підштовхуючи один одного, подавали для підпису, такий дорогий для них подарунок.
Немов діти - подумав я. Посивілі, зранені, пошрамовані… Але все ж таки діти. Кращі діти Матері України.
-Так, а відносно автографу, - посміхаюся…
- Ааа, підпис. То у нас як посвідка до відзнаки, ну щоб з часом не забути хто? Коли? та де саме нас нагородили… Жартуючи та підштовхуючи один одного, подавали для підпису, такий дорогий для них подарунок.
Немов діти - подумав я. Посивілі, зранені, пошрамовані… Але все ж таки діти. Кращі діти Матері України.
ДРУЗІ, НЕ ПРОПУСКАЙТЕ ЖОДНОЇ МОЖЛИВОСТІ НАВІДАТИСЯ ДО НИХ, ТАМ, НА ПЕРЕДОВІЙ.
ПОДАРУЙТЕ ЇМ РАДІСТЬ СПІЛКУВАННЯ,
ПРИВЕЗІТЬ ДЛЯ НИХ ВОГНИК ДОМАШНЬОГО ТЕПЛА –
ВОНИ ТОГО ЗАСЛУЖИЛИ.
ПОДАРУЙТЕ ЇМ РАДІСТЬ СПІЛКУВАННЯ,
ПРИВЕЗІТЬ ДЛЯ НИХ ВОГНИК ДОМАШНЬОГО ТЕПЛА –
ВОНИ ТОГО ЗАСЛУЖИЛИ.
Вранці, опісля потужного нічного обстрілу важкою артилерією, котрою "щедро" посипав московський агресор наші позиції на околиці Попасної, направляємося, щоб поспілкуватися із місцевим населенням. Підтримати, розрадити, чи, по можливості, надати допомогу.
Вирви майже в пояс від мін 120-го калібру. Зруйновані будівлі, гаражі. Спалені, покороблені автомобілі.
Вирви майже в пояс від мін 120-го калібру. Зруйновані будівлі, гаражі. Спалені, покороблені автомобілі.
Починаємо розмову з людьми, що намагаються якимсь чином привести до ладу подвір'я багатоповерхівки, яка особливо постраждала.
-Ну што ж ви надєлалі? Візвалітєлі. Воот, всьо разбіто, -намагається дошкулити жіночка, явно проросійська за духом.
- Перепрошую, але обстрілюють Вас, до речі, і нас також, саме московитські війська…
- А пачєму б Вам нє сабратса да вєрнутса на Кієв? - агресивно продовжує "героїня" сюжету, за підтримки своєї подруги, що підійшла.
- Але ж це ситуацію не змінить, ворог залишиться, більше того, понесе смертоносну руїну далі, в середину нашої держави, - відповідаю я.
- А ані пускай вазвращяютса в расію, - вже вимушено, неохоче відповідає опонентка.
-Ну што ж ви надєлалі? Візвалітєлі. Воот, всьо разбіто, -намагається дошкулити жіночка, явно проросійська за духом.
- Перепрошую, але обстрілюють Вас, до речі, і нас також, саме московитські війська…
- А пачєму б Вам нє сабратса да вєрнутса на Кієв? - агресивно продовжує "героїня" сюжету, за підтримки своєї подруги, що підійшла.
- Але ж це ситуацію не змінить, ворог залишиться, більше того, понесе смертоносну руїну далі, в середину нашої держави, - відповідаю я.
- А ані пускай вазвращяютса в расію, - вже вимушено, неохоче відповідає опонентка.
Я відповіді дати вже не встиг.
- Пєтровна, та що ж ти таке говориш? Та побійся Бога! А з Криму? Хіба вони з Криму пішли? - роздратовано перебивають промосковську "активістку" сусідки, що починають сходитися на розмову.
- Та скільки вже з нашого народу вони крові пити будуть? - колоритною говіркою бідкається пані Анна (як пізніше з'ясувалося, родом із Рівненщини, але вже понад тридцять років проживає саме тут, у Попасній).
- А в 33-му? Як же вони голодомором нищили нас. А зараз, що творить той Путін?..
Навперебій виливають біль, здається, цілого народу, втомлені жорстокими воєнними буднями жінки.
- Пєтровна, та що ж ти таке говориш? Та побійся Бога! А з Криму? Хіба вони з Криму пішли? - роздратовано перебивають промосковську "активістку" сусідки, що починають сходитися на розмову.
- Та скільки вже з нашого народу вони крові пити будуть? - колоритною говіркою бідкається пані Анна (як пізніше з'ясувалося, родом із Рівненщини, але вже понад тридцять років проживає саме тут, у Попасній).
- А в 33-му? Як же вони голодомором нищили нас. А зараз, що творить той Путін?..
Навперебій виливають біль, здається, цілого народу, втомлені жорстокими воєнними буднями жінки.
- От саме тому ми і продовжуємо боротьбу наших предків.
За міцну і величну Українську Державу.
- За Українську землю, вільну від усілякого агресора та загарбника.
- За Державу, в котрій кожен із нас матиме змогу жити достойно, а не виживати.
- За Державу, в котрій українські матері будуть виховувати дітей, чи бабусі онуків, а не вимушено, як Шевченківська Катерина, тинятися в наймах по світу, щоб заробити обмитий солоною сльозою долар для утримання родини, - намагаюся простими словами висвітлити для них суть Української Ідеї.
За міцну і величну Українську Державу.
- За Українську землю, вільну від усілякого агресора та загарбника.
- За Державу, в котрій кожен із нас матиме змогу жити достойно, а не виживати.
- За Державу, в котрій українські матері будуть виховувати дітей, чи бабусі онуків, а не вимушено, як Шевченківська Катерина, тинятися в наймах по світу, щоб заробити обмитий солоною сльозою долар для утримання родини, - намагаюся простими словами висвітлити для них суть Української Ідеї.
- Ой дай же Боже скоріше, змахуючи сльозу, тихо гомонять мої співрозмовниці.
- Так давайте прямо тут помолимося із Вами за Ваші родини, за наших воїнів. Помолімся разом за Україну, за Перемогу, за Мир на нашій Українській Землі - запрошую вже немаленьку громаду.
Тихо лунає спільна молитва на фоні недалекої канонади. Помазую єлеєм, благословляючи всіх присутніх. "Слава Богу що здоровий глузд перемагає радянські стереотипи" - промайнула думка вже по дорозі на військову базу.
- Так давайте прямо тут помолимося із Вами за Ваші родини, за наших воїнів. Помолімся разом за Україну, за Перемогу, за Мир на нашій Українській Землі - запрошую вже немаленьку громаду.
Тихо лунає спільна молитва на фоні недалекої канонади. Помазую єлеєм, благословляючи всіх присутніх. "Слава Богу що здоровий глузд перемагає радянські стереотипи" - промайнула думка вже по дорозі на військову базу.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ДОНЕЦЬКИЙ НАПРЯМОК
Переживаючи в душі ті всі враження, продовжуємо наш шлях вже на Донецький напрямок. Тут нас зустрічає звичною привітністю командир реактивного дивізіону 128-бр. ЗСУ Борис Уршанський.
Приємне, як і завжди спілкування за чашкою кави, а далі вливаємося у привичне робоче русло: молитви, розмови, спілкування із бійцями. По можливості роздаємо передачі та подарунки хлопцям.
Приємне, як і завжди спілкування за чашкою кави, а далі вливаємося у привичне робоче русло: молитви, розмови, спілкування із бійцями. По можливості роздаємо передачі та подарунки хлопцям.
Як добрий батько до своїх дітей, командир дивізіону разом із нами навідується до всіх місць дислокації своїх бійців. І знову звичний режим роботи у духовному напрямку патріотично виховного характеру.
- Силою Української лицарської зброї ми здолаємо зовнішнього ворога! І лише силою нашого Духу здолаємо ворога внутрішнього, - звертаюся до воїнів після спільно відмовленої "Вервиці Перемоги".
Гучне, бадьоре, багатоголосе "Слава Україні -Героям слава!" запевнює мене в тому, що ґрунт, в котрому я засіваю слово-зерно любові до Бога та України, є плідним. А це означає, що плід -Перемога -вже близько, вродить у стократ.
- Силою Української лицарської зброї ми здолаємо зовнішнього ворога! І лише силою нашого Духу здолаємо ворога внутрішнього, - звертаюся до воїнів після спільно відмовленої "Вервиці Перемоги".
Гучне, бадьоре, багатоголосе "Слава Україні -Героям слава!" запевнює мене в тому, що ґрунт, в котрому я засіваю слово-зерно любові до Бога та України, є плідним. А це означає, що плід -Перемога -вже близько, вродить у стократ.
Вдається навіть трохи відпочити: територія ж відносно спокійна (установки "Град", враховуючи специфіку їхньої роботи, стоять декілька десятків кілометрів від передової).
Вечорами намагаємося урізноманітнити наше спілкування. В'яжемо вервиці, розмальовуємо гільзи,
перетворюючи їх у фронтові писанки.
Вечорами намагаємося урізноманітнити наше спілкування. В'яжемо вервиці, розмальовуємо гільзи,
перетворюючи їх у фронтові писанки.
Від'їжджаємо із сумом у серці, давши обіцянку найближчим часом знову завітати, та вже тим разом розмалювати цілий снаряд, що у штабі стоятиме як символ дивізіону.
Заїздимо до м. Мар'їнка на бойові позиції наших добровольців, 18-го батальйону УДА.
Розбиті будівлі, де-не-де лунають постріли, глухо гекають міни. Ввечері – повна бойова, група ворога підібралася на відстань 70-метрів, говорить мені помічник комбата Дизель.
Пізніше стає зрозуміло, що це звична, буденна справа. Важкі багатоденні фронтові будні, працюємо, як із хлопцями із 18-бат УДА, так і з бійцями 92-ої бригади ЗСУ.
Розбиті будівлі, де-не-де лунають постріли, глухо гекають міни. Ввечері – повна бойова, група ворога підібралася на відстань 70-метрів, говорить мені помічник комбата Дизель.
Пізніше стає зрозуміло, що це звична, буденна справа. Важкі багатоденні фронтові будні, працюємо, як із хлопцями із 18-бат УДА, так і з бійцями 92-ої бригади ЗСУ.
Літургії, спільні "Вервиці Перемоги", молитви та Виховні розмови. Завершується чергова літургія на передовій оборонній позиції, і раптом поміж гулке кавкання вибухів,
ніби небо розкололося від одного, особливо сильного. Зовсім поряд "прихід". Чую стривожений голос одного із бійців. (пізніше виявилося він забрав життя одного із бійців)
ніби небо розкололося від одного, особливо сильного. Зовсім поряд "прихід". Чую стривожений голос одного із бійців. (пізніше виявилося він забрав життя одного із бійців)
Направляємося по позиціях воїнів, молитви та розмови, намагаємося трішки залікувати рани на душі втомлених героїв. В один момент бачимо хлопців що згуртувавшись стривожено щось обговорювали.
- Слава Ісусу Христу – Слава Україні !
- Як бойовий дух?- запитую.
- Отче, він зовсім молодий був, всього 25 років. Ой як болить, отче - якимось хриплим шепотом, звертається до мене, чи то сивий, чи від війни посивілий Василь, бієць 92-бригади, і якась скупа, і водночас страшна сльоза, бринить десь там, в кутку ока.
- Хто? - запитую.
І тривога, холодною, бридкою істотою десь ворохнулася всередині…
- Слава Ісусу Христу – Слава Україні !
- Як бойовий дух?- запитую.
- Отче, він зовсім молодий був, всього 25 років. Ой як болить, отче - якимось хриплим шепотом, звертається до мене, чи то сивий, чи від війни посивілий Василь, бієць 92-бригади, і якась скупа, і водночас страшна сльоза, бринить десь там, в кутку ока.
- Хто? - запитую.
І тривога, холодною, бридкою істотою десь ворохнулася всередині…
А далі… А далі вже біля паркана зібралися "Госпітальєри", побратими. Якось бережливо, наче боячись завдати болю, опускають у ряднині пошматоване тіло воїна. В кожному русі відчувається біль втрати того, хто приніс своє молоде життя за нас із Вами. Шкода, але ЗМІ знову сухо доведе до громадськості: черговий 200-й.
- Капелан, його звати Микола, - чую за спиною. Ніби просинаюся від якогось кошмарного сну.
Молимось на місці за упокій душі. Якось, ніби здерев'янілими руками, вкладаємо у фронтову медичну машину загиблого. Якась сюрреалістична картина, - бережливо, із акуратністю визбирують залишки роздробленого тіла. Із особливою турботою підстеляють шматки кариматів.
- Капелан, його звати Микола, - чую за спиною. Ніби просинаюся від якогось кошмарного сну.
Молимось на місці за упокій душі. Якось, ніби здерев'янілими руками, вкладаємо у фронтову медичну машину загиблого. Якась сюрреалістична картина, - бережливо, із акуратністю визбирують залишки роздробленого тіла. Із особливою турботою підстеляють шматки кариматів.
- Обережно, акуратно, щоб в цій вже останній дорозі не оббивався, дорога важка, погана, – глухо шепоче медик.
Хлопці стоять, немов темна хмара. І здається, наче в повітрі витають слова із Декалогу:
- Помстиш смерть великих Лицарів…
Страшно дивитися на сльозу мужчини-воїна. Та набагато страшніше, коли вони вже навіть не плачуть.
А ввечері з бійцями відспівуємо панахиду за упокій душі воїна Миколи.
Хлопці стоять, немов темна хмара. І здається, наче в повітрі витають слова із Декалогу:
- Помстиш смерть великих Лицарів…
Страшно дивитися на сльозу мужчини-воїна. Та набагато страшніше, коли вони вже навіть не плачуть.
А ввечері з бійцями відспівуємо панахиду за упокій душі воїна Миколи.
І знову нелегкі будні! Проводимо чин благословення зброї нашим воїнам. Стоять суворочолі, але зі світлими очима.
Лунає молитва: зішли, Господи, на цю зброю воїнів Українських, Твоє небесне благословення, подай слугам твоїм, захисникам землі Української, щоб її носити для захисту Церкви Твоєї, та Богом береженої Матері нашої України.
Начебто внутрішнє світло віри у торжество Божої Правди освітлює мужні обличчя: зроби так, Господи, щоб для всякого ворога землі Української і народу її, була зброя ця жахливою і страшною, і завжди непереможною в славу Твою.
Лунає молитва: зішли, Господи, на цю зброю воїнів Українських, Твоє небесне благословення, подай слугам твоїм, захисникам землі Української, щоб її носити для захисту Церкви Твоєї, та Богом береженої Матері нашої України.
Начебто внутрішнє світло віри у торжество Божої Правди освітлює мужні обличчя: зроби так, Господи, щоб для всякого ворога землі Української і народу її, була зброя ця жахливою і страшною, і завжди непереможною в славу Твою.
Знову лине до неба молитва.
- Силою Української лицарської зброї, ми здолаємо зовнішнього ворога!
- І тільки силою нашої Віри та силою нашого Духу, здолаємо ворога внутрішнього, - наголошую я побратимам.
- Благослови, Господи, Воїнів Українського народу та зброю їхню, на оборону церкви Христової, правди Божої та Української на нашій землі, - окроплюю свяченою водою.
- Та наповняться мужністю серці ваші, і перемагайте всіх ворогів землі Української й народу її, маючи завжди надію на Господа, - читаю молитву, помазуючи єлеєм всіх присутніх.
- Героям Слава! - аж ввись виривається із грудей, сповнюючи серця радістю.
- Силою Української лицарської зброї, ми здолаємо зовнішнього ворога!
- І тільки силою нашої Віри та силою нашого Духу, здолаємо ворога внутрішнього, - наголошую я побратимам.
- Благослови, Господи, Воїнів Українського народу та зброю їхню, на оборону церкви Христової, правди Божої та Української на нашій землі, - окроплюю свяченою водою.
- Та наповняться мужністю серці ваші, і перемагайте всіх ворогів землі Української й народу її, маючи завжди надію на Господа, - читаю молитву, помазуючи єлеєм всіх присутніх.
- Героям Слава! - аж ввись виривається із грудей, сповнюючи серця радістю.
Проводимо передачу автомобіля для воїнів 18-го батальйону УДА від "Комітету Визволення України" із Канади через побратимів Івана Назарка та Степана
Шаруна.
Водночас проводимо освячення їхнього, небагато чисельного фронтового автопарку. Урочисто вишикувані автомобілі, у молитві зосереджені воїни… Лише стрекотання кулемета нагадує нам, що ми не на церковному подвір'ї.
- Господи Боже наш, вислухай молитви наші, які сьогодні Тобі приносимо, і правицею Твоєю Святою благослови автомобілі ці для воїнів Українського народу. Зішли твоїх Ангелів Охоронців, щоб усі, хто схоче на них подорожувати, були збережені і захищені від усіляких злих випадків.
Окроплюємо свяченою водою, дякуємо воїнам за їхню жертву та боротьбу, меценатам за підтримку.
Шаруна.
Водночас проводимо освячення їхнього, небагато чисельного фронтового автопарку. Урочисто вишикувані автомобілі, у молитві зосереджені воїни… Лише стрекотання кулемета нагадує нам, що ми не на церковному подвір'ї.
- Господи Боже наш, вислухай молитви наші, які сьогодні Тобі приносимо, і правицею Твоєю Святою благослови автомобілі ці для воїнів Українського народу. Зішли твоїх Ангелів Охоронців, щоб усі, хто схоче на них подорожувати, були збережені і захищені від усіляких злих випадків.
Окроплюємо свяченою водою, дякуємо воїнам за їхню жертву та боротьбу, меценатам за підтримку.
Із сумом серця готуємось до виїзду… Ні, ні, не прощаємося, не прийнято це тут. Просто стискаю кожному руку: До зустрічі, братчики, бережи Вас Господь.
Намагаюся вирівняти голос, що зрадливо ламається, та й приховати очі… Вологі стають самі по собі. Чи, може, то краплі осіннього дощу випадково в них потрапили?
А далі - далека дорога додому, на мирну територію. Всього лише на тиждень-другий. І знову до них, на передову… До тих, хто за ці такі довгі роки війни став не просто родиною, а вже частиною тебе самого.
Бо ніде не знайде спокою душа християнина - а тільки в Господі. І не знатиме спокою Українське серце, допоки не восторжествує Божа правда на нашій землі!
Намагаюся вирівняти голос, що зрадливо ламається, та й приховати очі… Вологі стають самі по собі. Чи, може, то краплі осіннього дощу випадково в них потрапили?
А далі - далека дорога додому, на мирну територію. Всього лише на тиждень-другий. І знову до них, на передову… До тих, хто за ці такі довгі роки війни став не просто родиною, а вже частиною тебе самого.
Бо ніде не знайде спокою душа християнина - а тільки в Господі. І не знатиме спокою Українське серце, допоки не восторжествує Божа правда на нашій землі!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ – СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ – СЛАВА УКРАЇНІ!
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
ДУХОВНО-ПАТРІОТИЧНИЙ РУХ "ШЛЯХ ЄДНАННЯ"
МІЖНАРОДНА ДУХОВНА АКЦІЯ "ВЕРВИЦЯ ПЕРЕМОГИ"
ДУХОВНО-ПАТРІОТИЧНИЙ РУХ "ШЛЯХ ЄДНАННЯ"
МІЖНАРОДНА ДУХОВНА АКЦІЯ "ВЕРВИЦЯ ПЕРЕМОГИ"
